доправляти
ДОПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. допра́влять; док., перех., розм.
1. Доводити, довозити, доставляти кого-, що-небудь кудись, до якого-небудь місця.
— По-перше, є наказ командира — доправити їх до місця… (Гончар, Таврія.., 1957, 356);
— Нащо напросився доправити ліки? Їх би давно привезли підводою — пекла думка (Мушк., Серце.., 1962, 86).
2. Закінчувати церковну відправу.
Піп доправив службу (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)