доправлятися

ДОПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ДОПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. доправляться; док., розм.

1. Настирливо вимагаючи, добиватися чого-небудь.

Рештками [землі] ділилися старші зяті. Один молодший зять не доправлявся пайки (Кач., II, 1958, 11);

[Другий молодий ткач:] Нас ніхто не жалував, ні бог, ні люди. Тепер же й ми самі свого доправимось (Л. Укр., IV, 1954, 254).

2. Добиратися куди-небудь.

— Ми з Лавриком і самі якось доправимось до батька (Вирган, В розп. літа, 1959 262 і)

Значення в інших словниках

1. доправлятися — доправля́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. доправлятися — (свого) вимагати, ДОМАГАТИСЯ, добиватися; (куди) добиратися.  Словник синонімів Караванського
3. доправлятися — -яюся, -яєшся, недок., доправитися, -влюся, -вишся; мн. доправляться; док., розм. 1》 Настирливо вимагаючи, добиватися чого-небудь. 2》 Добиратися куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доправлятися — ДОБИВА́ТИСЯ чого (вживати рішучих заходів для досягнення якоїсь мети, яких-небудь результатів), ДОПЕВНЯ́ТИСЯ (ДОПЕ́ВНЮВАТИСЯ) розм., ПОШУ́КУВАТИ діал., ПОЗИ́СКУВАТИ що, діал.; ДОМАГА́ТИСЯ, НАСТУПА́ТИ на кого, ДОСТУ́КУВАТИСЯ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. доправлятися — Доправлятися, -ляюся, -єшся гл. 1) Требовать, добиваться. Свого доправляйся, роду не чужайся. Ном. № 9033. 2) — за що. Требовать уплаты. Стахова ка доправляється за курчата. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка