сов. в.доручити, -чу, -чиш,гл. Поручать, поручить.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
доручити —
доручи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
доручити —
Доручи́ти. Дати до рук, вручити. Рівночасно має начальник громади доручити всім, що мають право вибору, лєхітимациї виборчі, а також і заосмотрені громадскою печаткою карти до голосованя (Товариш, 1908, 298) // пол. doręczyć — вручити, передати, доставити.
Українська літературна мова на Буковині
доручити —
див. доручати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
доручити —
ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.
Словник синонімів української мови