достачити

Достача́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. достачити, -чу, -чиш, гл.

1) Доставлять въ нужномъ количествѣ. Аби достачали, я зроблю як слід А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. Мет. 46. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! Лебедин. у.

2) Быть достаточнымъ доставать. Не достача на сорочку.

Значення в інших словниках

1. достачити — доста́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. достачити — див. достачати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. достачити — ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. достачити — ДОСТА́ЧИТИ див. достача́ти.  Словник української мови в 11 томах