Великий тлумачний словник сучасної мови

достачити

доста́чити

див. достачати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. достачити — доста́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. достачити — ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
  3. достачити — ДОСТА́ЧИТИ див. достача́ти.  Словник української мови в 11 томах
  4. достачити — Достача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. достачити, -чу, -чиш, гл. 1) Доставлять въ нужномъ количествѣ. Аби достачали, я зроблю як слід А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. Мет. 46. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! Лебедин. у. 2) Быть достаточнымъ доставать. Не достача на сорочку.  Словник української мови Грінченка