досукувати

Досу́кувати, -кую, -єш

сов. в. досука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Досучивать, досучить. Оце сяду та ниток досукаю. Богодух. у.

Значення в інших словниках

1. досукувати — досу́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. досукувати — див. досукати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. досукувати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика
4. досукувати — ДОСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСУКА́ТИ, досучу́, досу́чиш і досука́ю, досука́єш, док., перех. Закінчувати сукати; сукати до кінця, до певної межі.  Словник української мови в 11 томах