дотепник

Дотепник, -ка

м. Способный мужчина, дока, молодецъ.

Значення в інших словниках

1. дотепник — доте́пник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дотепник — -а, ч. Дотепна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дотепник — див. дотепний; жартівник  Словник синонімів Вусика
4. дотепник — ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В (ГОСТРОСЛІ́В) розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В.  Словник синонімів української мови
5. дотепник — Доте́пник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дотепник — ДОТЕ́ПНИК, а, ч. Дотепна людина. Хтось з похмурих дотепників, які траплялися навіть у таких умовах [в концтаборі], назвав те приміщення «салоном смерті..» (Коз., Гарячі руки, 1960, 6).  Словник української мови в 11 томах