дотепник
ДОТЕ́ПНИК, а, ч. Дотепна людина.
Хтось з похмурих дотепників, які траплялися навіть у таких умовах [в концтаборі], назвав те приміщення «салоном смерті..» (Коз., Гарячі руки, 1960, 6).
Словник української мови (СУМ-11)ДОТЕ́ПНИК, а, ч. Дотепна людина.
Хтось з похмурих дотепників, які траплялися навіть у таких умовах [в концтаборі], назвав те приміщення «салоном смерті..» (Коз., Гарячі руки, 1960, 6).
Словник української мови (СУМ-11)