дружба

Дружба, -би

1) ж. Дружба. Услужіте мені службу, покажіте дружбу. Кв. І. 34.

2) об. Одинъ изъ супруговъ; замужняя женщина иди женатый мужчина. Позбірались судді-сенатори, присудили йому жениться, тому молодому князеві, і їде він шукати собі дружби, а за їм великий поїзд. ЗОЮР. II. 61. І ти дружба, і я дружба, — оба 'сьмо сі дружби, ой вже ми ся додружбили вояцької служби. Гол. II. 803. Въ одной сказкѣ употреблено въ устахъ дѣвушекъ о молодомъ царевичѣ повидимому въ смыслѣ: молодой человѣкъ, могущій быть женихомъ: Приходить він до будинок, аж вийде три дочки тиєї баби на рундук.... Який ти, кажуть, дружбо, хороший, да уб'є тебе наша мати. ЗОЮР. II. 51 — 52.

3) м. Товарищъ жениха на свадьбѣ, приглашенный имъ изъ числа парней; шаферъ. Чуб. IV. 95 — 96. Иногда это значить тоже, что и дружко. Чуб. IV. 182. Гол. IV. 432. ум. дружбонько, дружбиненько. Маркев. 132. Грин. ІІІ. 498. Поглянь, Марусю, на поріг: то йде дружбонько воріг твій, та несе коровай на віці, білеє завивало на тарільці. Мет. 207.

Значення в інших словниках

1. Дружба — Дру́жба іменник жіночого роду населений пункт  Орфографічний словник української мови
2. дружба — Приязнь, дружність, товаришування, приятельство, співдружба, співдружність, поет. братерство, побратимство; У ФР. прихильність, довіра, взаємність, взаємопоміч; (весільний) товариш молодого, дружка.  Словник синонімів Караванського
3. дружба — [дружба] -бие, д. і м. -б'і  Орфоепічний словник української мови
4. дружба — I -и, ж. Стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір'я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів і т. ін. II -и, ч., заст., діал. Товариш молодого, що бере участь у весільному обряді.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дружба — 1. приятельство, приязнь 2. це див. шафер  Словник чужослів Павло Штепа
6. дружба — Берись дружно — не буде сутужно. Берися дружно, та не буде трудно. У гурті всім легше працюється. Давай дружити: то я до тебе, то ти мене до себе. Іронічно про того, хто любить ходити в гості, але не любить приймати гостей.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. Дружба — I нафтопровід у Європі, один із найдовших у світі (спільна інвестиція країн РЕВ); довж. понад 5200 км; транспортування нафти-сирцю із Волзько-Уральського басейну в Росії до Білорусі, Польщі та Німеччини (пн. гілка), України, Словаччини, Угорщини.  Універсальний словник-енциклопедія
8. дружба — ДРУЖБА — міжособисті стосунки, що виникають внаслідок індивідуального вибору, ґрунтуються на спільності духовних інтересів та взаємній прихильності. Слово "Д.  Філософський енциклопедичний словник
9. дружба — ДРУ́ЖБА (відносини, побудовані на взаємній прив'язаності, спільності інтересів, поглядів), БРА́ТСТВО, БРАТЕ́РСТВО, ТОВАРИШУВА́ННЯ, ТОВАРИ́СТВО, ПРИЯТЕЛЮВА́ННЯ, ПРИ́ЯТЕЛЬСТВО, ПРИ́ЯЗНЬ, ПОБРАТИ́МСТВО, БРАТА́ННЯ (вияв дружніх почуттів); ПРИЯТЕЛІ́ЗМ жарт.  Словник синонімів української мови
10. дружба — ДРУ́ЖБА¹, и, ж. Стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір’я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів і т. ін. Ми все в Латипові уста Внесем,.. докажем, Що з Турном дружба єсть пуста (Котл.  Словник української мови в 11 томах