дружитися

Дружитися, -жуся, -жишся

гл.

1) = дружити 1. Слабий з дужим не борись, голий з багатим не дружись. Ном. № 1417.

2) Жениться. Не хтів а ні дружитись, а ні дома жити — чумакував. МВ. І. 65.

Значення в інших словниках

1. дружитися — дружи́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дружитися — дружуся, дружишся, недок., розм. 1》 з ким. Те саме, що дружити 1). 2》 з ким і без додатка. Те саме, що одружуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дружитися — див. дружити  Словник синонімів Вусика
4. дружитися — Дружи́тися, -жу́ся, -жишся з ким  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дружитися — ДРУЖИ́ТИСЯ, дружу́ся, дру́жишся, недок., розм. 1. з ким. Те саме, що дружити 1. Андрій не дуже якось з ним дружився (Фр., VIII, 1952, 235); Він на диво сам зрозумів, що для царгородян він тільки варвар...  Словник української мови в 11 томах