друзки

Друзки, (ків?

м.) мн. = дрізки. Ґалери в друзки порозлітались. К. Бай. 93.

Значення в інших словниках

1. друзки — дру́зки множинний іменник розм.  Орфографічний словник української мови
2. друзки — -зок, мн., розм. Те саме, що дрізки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. друзки — див. залишок  Словник синонімів Вусика
4. друзки — на (в) дрі́зки (дру́зки) зі сл. розби́тися, розлеті́тися і т. ін. Повністю, дощенту, на дрібні шматочки. Коли дівчина почала прибирати, .. вислизнула ваза з квітами і розбилася на дрізки (В.  Фразеологічний словник української мови
5. друзки — ДРІ́Б'ЯЗОК (невеликі шматочки, частки чогось, перев. розбитого, розламаного), ДРІ́ЗКИ розм., ДРУ́ЗКИ розм. Я-ак гепне (Майстро) колодкою по глечикові... Глечик — у дріб'язок (Г. Хоткевич); Був бенкет пишний і бучний. Перебито на дрізки весь посуд (О.  Словник синонімів української мови
6. друзки — Дрі́зки́ і дру́зки́, -зо́к, -зка́м; вдрі́[у́]зки́, присл.; на дрі́[у́]зки  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. друзки — ДРУ́ЗКИ, зок, мн., розм. Те саме, що дрі́зки. Проснувся [Іван-Мужичий син] — палка летить назад… Він підставив мізинний палець — вона у друзки розсипалась (Укр.. казки, легенди.., 1957, 190); Вагонне скло розтрощено, під ногами скрегочуть скляні.. друзки (Гончар, II, 1959, 171).  Словник української мови в 11 томах