дуб'я Дуб'я, -б'я с. соб. Дубы. Наворочав їй повну яму дуб'я. Мнж. 4. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках дуб'я — ду́б'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови дуб'я — -я, с. Збірн. до дуб 1). Великий тлумачний словник сучасної мови