дурнішати

Дурнішати, -шаю, -єш

гл. Дѣлаться гдупѣе. О. 1861. VI. Слов.

Значення в інших словниках

1. дурнішати — дурні́шати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дурнішати — -аю, -аєш, недок. Ставати дурнішим (див. дурний 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дурнішати — Дурні́шати, -шаю, -шаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дурнішати — ДУРНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати дурнішим ( див. дурни́й 1). — Чую, що й сама я пилом припадаю — якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу… (Вовчок, І, 1955, 278).  Словник української мови в 11 томах