духівниця —
духівни́ця іменник жіночого роду заповіт арх.
Орфографічний словник української мови
духівниця —
Заповіт, тестамент, як ім. духовна, г. завіщання.
Словник синонімів Караванського
духівниця —
-і, ж., заст. Заповіт про спадщину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
духівниця —
ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько?...
Словник синонімів української мови
духівниця —
ДУХІВНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Заповіт про спадщину. Піклуючись за майбутню господарську долю синів, рідний батько перед самісінькою копанкою словесну духівницю дав (Ковінька, Кутя.., 1960, 25); Не можна читати без хвилювання духівниці А. Тесленка, залишеної братові (Рад. літ-во, 11, 1949, 108).
Словник української мови в 11 томах