духівниця

ДУХІВНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Заповіт про спадщину.

Піклуючись за майбутню господарську долю синів, рідний батько перед самісінькою копанкою словесну духівницю дав (Ковінька, Кутя.., 1960, 25);

Не можна читати без хвилювання духівниці А. Тесленка, залишеної братові (Рад. літ-во, 11, 1949, 108).

Значення в інших словниках

1. духівниця — духівни́ця іменник жіночого роду заповіт арх.  Орфографічний словник української мови
2. духівниця — Заповіт, тестамент, як ім. духовна, г. завіщання.  Словник синонімів Караванського
3. духівниця — -і, ж., заст. Заповіт про спадщину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. духівниця — ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько?...  Словник синонімів української мови
5. духівниця — Духівни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. духівниця — Духівниця, -ці ж. Духовное завѣщаніе. Мил. 165.  Словник української мови Грінченка