дучайка

ДУЧА́ЙКА, и, ж., діал. Те саме, що ду́чка.

До дучайки, звідкіля тече Волога свіжа і солодка, прудко Сповзаються мурашки (Рильський, І, 1956, 452).

Значення в інших словниках

1. дучайка — дуча́йка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. дучайка — Дучайка, -ки ж. Отверстіе въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ. Мик. 481.  Словник української мови Грінченка