1. Словник української мови в 11 томах

дучайка

ДУЧА́ЙКА, и, ж., діал. Те саме, що ду́чка.

До дучайки, звідкіля тече Волога свіжа і солодка, прудко Сповзаються мурашки (Рильський, І, 1956, 452).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дучайка — дуча́йка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. дучайка — Дучайка, -ки ж. Отверстіе въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ. Мик. 481. Словник української мови Грінченка