духівництво
ДУХІВНИ́ЦТВО, а, с., збірн. Те саме, що духове́нство.
— Духівництво, інтелігенція і землевласники, прошу вийти, — звернувся він до сходу (Багмут, Опов., 1959, 22);
Войовничий атеїст, Грабовський викриває реакційність духівництва, показує, як у погоні за наживою та владою воно продавало інтереси народу (Ком. Укр.. 8, 1964, 75).
Словник української мови (СУМ-11)