духівництво

Духовенство, священство, клір, душпастирі, служителі Церкви <�культу>, духовні особи, як ім. духовні.

Значення в інших словниках

1. духівництво — духівництво чи духовенство? Більше відповідає фонетико-граматичній будові української мови духівництво, про що свідчить, зокрема, і його словотворче гніздо.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. духівництво — духівни́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. духівництво — І духовенство Члени Церкви, які через висвячення (рукопокладення, постриження) отримали право й обов'язок служіння Богові та духовної опіки над вірними; клир  Словник церковно-обрядової термінології
4. духівництво — -а, с., збірн. Те саме, що духовенство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. духівництво — хохл. (духовенство) священицтво церковники, див. клір  Словник чужослів Павло Штепа
6. духівництво — В Католицькій, Православній та Англіканській Церквах сукупність осіб, що мають свячення дияконату, священства і єпископства, становлять ієрархічну спільноту; д. керує літургією, а також виконує церковні відправи.  Універсальний словник-енциклопедія
7. духівництво — ДУХІВНИ́ЦТВО (служителі релігійного культу), ДУХОВЕ́НСТВО, СВЯЩЕ́НСТВО, ПОПІ́ВСТВО розм. (попи). Як помер Гафіз, то правовірне мусульманське духівництво в Шіразі не захотіло було ховати його, бо вважало Гафіза за єретика-вільнодумця (А.  Словник синонімів української мови
8. духівництво — Духівни́цтво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. духівництво — ДУХІВНИ́ЦТВО, а, с., збірн. Те саме, що духове́нство. — Духівництво, інтелігенція і землевласники, прошу вийти, — звернувся він до сходу (Багмут, Опов.  Словник української мови в 11 томах