Значення в інших словниках
-
духівництво —
духівництво чи духовенство? Більше відповідає фонетико-граматичній будові української мови духівництво, про що свідчить, зокрема, і його словотворче гніздо.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
духівництво —
Духовенство, священство, клір, душпастирі, служителі Церкви <�культу>, духовні особи, як ім. духовні.
Словник синонімів Караванського
-
духівництво —
І духовенство Члени Церкви, які через висвячення (рукопокладення, постриження) отримали право й обов'язок служіння Богові та духовної опіки над вірними; клир
Словник церковно-обрядової термінології
-
духівництво —
-а, с., збірн. Те саме, що духовенство.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
духівництво —
хохл. (духовенство) священицтво церковники, див. клір
Словник чужослів Павло Штепа
-
духівництво —
В Католицькій, Православній та Англіканській Церквах сукупність осіб, що мають свячення дияконату, священства і єпископства, становлять ієрархічну спільноту; д. керує літургією, а також виконує церковні відправи.
Універсальний словник-енциклопедія
-
духівництво —
ДУХІВНИ́ЦТВО (служителі релігійного культу), ДУХОВЕ́НСТВО, СВЯЩЕ́НСТВО, ПОПІ́ВСТВО розм. (попи). Як помер Гафіз, то правовірне мусульманське духівництво в Шіразі не захотіло було ховати його, бо вважало Гафіза за єретика-вільнодумця (А.
Словник синонімів української мови
-
духівництво —
Духівни́цтво, -ва, -ву
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
духівництво —
ДУХІВНИ́ЦТВО, а, с., збірн. Те саме, що духове́нство. — Духівництво, інтелігенція і землевласники, прошу вийти, — звернувся він до сходу (Багмут, Опов.
Словник української мови в 11 томах