духівник
ДУХІВНИ́К, а́, ч. Священик, у якого хто-небудь постійно сповідається.
[Сильвестр:] Та як ти смів подумати, проклятий, Що я, монах і княжий духівник, З тобою буду чаші вихиляти (Коч., III, 1956, 69).
Словник української мови (СУМ-11)ДУХІВНИ́К, а́, ч. Священик, у якого хто-небудь постійно сповідається.
[Сильвестр:] Та як ти смів подумати, проклятий, Що я, монах і княжий духівник, З тобою буду чаші вихиляти (Коч., III, 1956, 69).
Словник української мови (СУМ-11)