духівник

духівни́к

Те саме, що сповідник 1

Значення в інших словниках

1. духівник — духівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. духівник — -а, ч. Священик, у якого хто-небудь постійно сповідається.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. духівник — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.  Словник синонімів української мови
4. духівник — ДУХІВНИ́К, а́, ч. Священик, у якого хто-небудь постійно сповідається. [Сильвестр:] Та як ти смів подумати, проклятий, Що я, монах і княжий духівник, З тобою буду чаші вихиляти (Коч., III, 1956, 69).  Словник української мови в 11 томах