дядьків

Дядьків, -кова, -ве

Дядинъ. Справа коло дядькового воза. Ном. А в дядька й у нас коробка ковбас. Дядькові поїмо, своїх не дамо. Чуб. III. 436. дядькова хіта. Тюрьма. Грин. І. 112.

Значення в інших словниках

1. дядьків — дя́дьків прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дядьків — -кова, -кове. Належний дядькові (у 1, 2 знач.). || Прикм. до дядько 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дядьків — Дя́дьків, -кова, -кове; -кові, -вих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дядьків — ДЯ́ДЬКІВ, кова, кове. Належний дядькові (у 1, 2 знач.). На дядькові гроші [Оверко] в семінарії вчився (Ю. Янов., II, 1958, 192); // Прикм. до дя́дько 1, 2. З лавки, угледівши мене, підвелась здоровенна постать дядькова (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах