дядьків —
дя́дьків прикметник
Орфографічний словник української мови
дядьків —
-кова, -кове. Належний дядькові (у 1, 2 знач.). || Прикм. до дядько 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
дядьків —
ДЯ́ДЬКІВ, кова, кове. Належний дядькові (у 1, 2 знач.). На дядькові гроші [Оверко] в семінарії вчився (Ю. Янов., II, 1958, 192); // Прикм. до дя́дько 1, 2. З лавки, угледівши мене, підвелась здоровенна постать дядькова (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
дядьків —
Дядьків, -кова, -ве Дядинъ. Справа коло дядькового воза. Ном. А в дядька й у нас коробка ковбас. Дядькові поїмо, своїх не дамо. Чуб. III. 436. дядькова хіта. Тюрьма. Грин. І. 112.
Словник української мови Грінченка