дівчиненька

Дівчина, -ни

ж.

1) Дѣвица, дѣвушка, дѣвочка. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Дівчино моя зарученая, чого ж ти така засмученая? Мет. 72. Погуляла дівчиною років зо три. МВ. І. 7.

2) Также: красна дівчина. Названіе дѣвушки, стоящей около матері въ игрѣ въ ворона. Маркев. 71.

3) дівчина з відрами. Одно изъ созвѣздій. Дещо. 37. ум. дівчинка, дівчинонька, дівчиненька. Грин. III. 388. Ой у полі криниченька, — орли воду п'ють, а вже ж мою да дівчинку до шлюбу ведуть. Чуб. Кохав козак дівчиноньку, як батько дитину. Мет. 78. мн. ч. не имѣетъ, а въ необходимыхъ случаяхъ употребляется мн. ч. отъ дівча: дівчата (см. дівча).