діжа
Діжа, -жі
ж.
1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831. Питай, чи діжу замісить. Мет. 238. діжу виробляти. Валять хлѣбы. Мнж. 179.
2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ив. 36. ум. діжка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить. Грин. ІІІ. 314.
Словник української мови Грінченка