жаринка

Жарина, -ни

ж. Раскаленный уголекъ. Кадив, кадив (піп), а це якось жарина з кадильниці й упала да попові в халяву. Рудч. Ск. ІІ. 197. ум. жаринка. Став ті жаринки вигрібать. Мнж. 139.

Значення в інших словниках

1. жаринка — жари́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. жаринка — -и, ж. Пестл. до жарина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жаринка — ЖАРИ́НКА, и, ж, Пестл. до жари́на. Вогкий хмиз стріляв на всі боки жаринками (Донч., V, 1957, 474); Бач, сів біля вікна, поблискує жаринкою цигарки (Скл., Карпати, II, 1954, 125); Омелькові очі розгорілись радісними натхненними жаринками (Донч.  Словник української мови в 11 томах