Значення в інших словниках
-
жаринка —
жари́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
жаринка —
ЖАРИ́НКА, и, ж, Пестл. до жари́на. Вогкий хмиз стріляв на всі боки жаринками (Донч., V, 1957, 474); Бач, сів біля вікна, поблискує жаринкою цигарки (Скл., Карпати, II, 1954, 125); Омелькові очі розгорілись радісними натхненними жаринками (Донч.
Словник української мови в 11 томах
-
жаринка —
Жарина, -ни ж. Раскаленный уголекъ. Кадив, кадив (піп), а це якось жарина з кадильниці й упала да попові в халяву. Рудч. Ск. ІІ. 197. ум. жаринка. Став ті жаринки вигрібать. Мнж. 139.
Словник української мови Грінченка