жбурити

Жбурити, -рю, -риш и жбурля́ти, -ля́ю, -єш, одн. в. жбурнути, -ну, -неш

гл. = шпурляти, шпурнути. Жбурляє чорт дідьком. посл. Як жбурне книжкою під поріг. Св. Л. 230.

Значення в інших словниках

1. жбурити — жбу́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. жбурити — див. жбурляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жбурити — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. жбурити — ЖБУ́РИТИ див. жбурля́ти.  Словник української мови в 11 томах