живучий

Живучий, -а, -е

Живучій. Невгамовані, живучі діти Ізраіля і в воді не тонуть, і в огні не горять. Левиц. І. 92.

Значення в інших словниках

1. живучий — живу́чий 1 дієприкметник від: жи́ти живу́чий 2 прикметник витривалий; стійкий  Орфографічний словник української мови
2. живучий — див. сильний  Словник синонімів Вусика
3. живучий — (донині) живий, с. БЕЗСМЕРТНИЙ; (у скруті) витривалий, життєздатний; (забобон) стійкий; живкий.  Словник синонімів Караванського
4. живучий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до жити 1), 2). 2》 прикм. Здатний терпіти труднощі, виживати в складних умовах, підтримувати і зберігати життя; витривалий. 3》 прикм., перен. Який довго існує, не зникає; стійкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. живучий — ВИТРИВА́ЛИЙ (здатний витримувати велике фізичне чи моральне напруження), СТІЙКИ́Й, ТВЕРДИ́Й, ЖИВУ́ЧИЙ, ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, ТЕРПЕЛИ́ВИЙ, ТЕРПЛИ́ВИЙ рідко, ЖИВКИ́Й рідко, ДВОЖИ́ЛЬНИЙ розм. Микола був русявим, симпатичним хлопцем..  Словник синонімів української мови
6. живучий — Живу́чий, -ча, -че; -ву́чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. живучий — ЖИВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до жи́ти 1,2. Що ж я долею земною Не вдоволений проте? Бо вбачаю я.. Слід мертвоти навкруги: Між живучим людом — трупи. Між друзями — вороги (Граб.  Словник української мови в 11 томах