жидок

Жидок, -дка

м.

1) ум. отъ жид. Жидки сидять та кравцюють руками швидкими та сухими як кість. Левиц. І. 95.

2) Птица Lusciola tithys. Вх. Пч. II. 12.

3) насѣк. Harpalus ruficornis. Вх. Пч. І. 6.

4) Муравей маленькой породы, свѣтлый, водящійся въ домахъ. К. С. 1883. ІІІ. 669.

5) мн. жидки. раст. Agaricus vernalis.

Значення в інших словниках

1. жидок — жидо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жидок — -дка, ч. Зменш. до жид.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жидок — ЖИДО́К, дка́, ч., зневажл., ірон. Те саме, що жид. Стояла біля [воріт] купка хлопчиків, що цікаво заглядали у двір, декілька жидків (В.  Словник української мови у 20 томах
4. жидок — жидок карт. партія у преферансі (ст) ◊ звича́йний жидок карт. друга партія у преферансі (ст)||мізерковий жидок ◊ мізерко́вий жидо́к = звича́йний жидо́к  Лексикон львівський: поважно і на жарт