жидок
ЖИДО́К, дка́, ч., зневажл., ірон.
Те саме, що жид.
Стояла біля [воріт] купка хлопчиків, що цікаво заглядали у двір, декілька жидків (В. Винниченко);
Жидки торгували ношеною одежею, сидячи кожен над купою свиток, кожухів, чумарок, жакеток, штанів та іншого старого дрантя, кинутого долі або на брудному рундуці (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)