1. Словник української мови у 20 томах

жидок

ЖИДО́К, дка́, ч., зневажл., ірон.

Те саме, що жид.

Стояла біля [воріт] купка хлопчиків, що цікаво заглядали у двір, декілька жидків (В. Винниченко);

Жидки торгували ношеною одежею, сидячи кожен над купою свиток, кожухів, чумарок, жакеток, штанів та іншого старого дрантя, кинутого долі або на брудному рундуці (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жидок — жидо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жидок — -дка, ч. Зменш. до жид. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жидок — жидок карт. партія у преферансі (ст) ◊ звича́йний жидок карт. друга партія у преферансі (ст)||мізерковий жидок ◊ мізерко́вий жидо́к = звича́йний жидо́к Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. жидок — Жидок, -дка м. 1) ум. отъ жид. Жидки сидять та кравцюють руками швидкими та сухими як кість. Левиц. І. 95. 2) Птица Lusciola tithys. Вх. Пч. II. 12. 3) насѣк. Harpalus ruficornis. Вх. Пч. І. 6. 4) Муравей маленькой породы, свѣтлый, водящійся въ домахъ. Словник української мови Грінченка