жидочок

ЖИДО́ЧОК, чка, ч.

Зневажл. або ірон. до жидо́к.

Лейба знову низько вклонився. – Я, нікчемний жидочок, все думаю собі та гадаю: чи не добре було б нам захопити якогось з прибічників Хмельницького? (А. Кащенко);

Чого ж ти повернулася, Оленко? І де твій жидочок? Чи не вмер від щастя? Але Алік вмирав від іншого (Є. Кононенко).