журливо

Журливо

нар. Печально, грустно. Важко, сумно, журливо. Мир. ХРВ. 298. Всі журливо дивились на Кобзу, куди поділись жарти й сміхи. Стор. МПр. 53.

Значення в інших словниках

1. журливо — журли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. журливо — див. тривожно  Словник синонімів Вусика
3. журливо — пр., скрушно, тужно, тяжко-важко і всі мож. пох. від ЖУРЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. журливо — Присл. до журливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. журливо — ЖУРЛИ́ВО. Присл. до журли́вий. Всі журливо дивилися на Кобзу, куди ділись жарти й сміхи (Стор., І, 1957, 360); Баба журливо похитувала головою (Стеф., І, 1949, 115); Одноманітно й журливо шуміли у верховіттях сосни (Коз., Сальвія, 1959, 40).  Словник української мови в 11 томах