забавка

Забава, -ви, забавка, -ки

ж.

1) Забава, игрушка; развлеченіе. Рости, сину, в забаву, козачеству на славу. Макс. 1849. 97. Людям дівчину дарю і всі свої забави, беру люльку і тютюн та й іду в гусари. Чуб. V. 61. Положу деревинку в колисочку та буду колихати: буде мені забавка. Рудч. Ск. II. 38. Зірвала квітку з голови, кинула мені на забавку. Г. Барв. 352. Ой наступив, наступив чорний віл на ноги, одкинувши всі забави, хватайся за роги. Грин. III. 295.

---------------

Забавка

см. забава.

Значення в інших словниках

1. забавка — за́бавка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. забавка — див. іграшка  Словник синонімів Вусика
3. забавка — (річ) іграшка, цяцька, лялька, виграшка; (дія) ЗАБАВА.  Словник синонімів Караванського
4. забавка — -и, ж. 1》 Предмет, яким бавляться діти; іграшка. 2》 Те саме, що забава 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. забавка — за́ба́вка іграшка (м, ср, ст): Швиденько поскладай забавки і підемо до Стрийського парку годувати лебедів (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. забавка — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)...  Словник синонімів української мови
7. забавка — За́бавка, -вки, -вці; -вки́, -во́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. забавка — ЗА́БАВКА, и, ж. 1. Предмет, яким бавляться діти; іграшка. — Маю я теж іграшок і забавок багацько… коники славні маю… (Вовчок, І, 1955, 385); Замість пищика хлопчик знайшов іншу забавку (Донч., VI, 1957, 489). 2. Те саме, що заба́ва 1...  Словник української мови в 11 томах