забавка
ЗА́БАВКА, и, ж.
1. Предмет, яким бавляться діти; іграшка.
— Маю я теж іграшок і забавок багацько… коники славні маю… (Вовчок, І, 1955, 385);
Замість пищика хлопчик знайшов іншу забавку (Донч., VI, 1957, 489).
2. Те саме, що заба́ва 1, 2.
Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Барв., Опов.., 1902, 11);
Допитливий, вразливий і цікавий на все, Тарас не вдовольнявся звичайними забавками своїх ровесників (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 5);
Полюбила й тітка мале внуча. Тихе та втішне, воно стало забавкою старій бабусі (Мирний, IV, 1955, 296).
Словник української мови (СУМ-11)