1. Словник української мови в 11 томах

забавка

ЗА́БАВКА, и, ж.

1. Предмет, яким бавляться діти; іграшка.

— Маю я теж іграшок і забавок багацько… коники славні маю… (Вовчок, І, 1955, 385);

Замість пищика хлопчик знайшов іншу забавку (Донч., VI, 1957, 489).

2. Те саме, що заба́ва 1, 2.

Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Барв., Опов.., 1902, 11);

Допитливий, вразливий і цікавий на все, Тарас не вдовольнявся звичайними забавками своїх ровесників (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 5);

Полюбила й тітка мале внуча. Тихе та втішне, воно стало забавкою старій бабусі (Мирний, IV, 1955, 296).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забавка — за́бавка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. забавка — див. іграшка Словник синонімів Вусика
  3. забавка — (річ) іграшка, цяцька, лялька, виграшка; (дія) ЗАБАВА. Словник синонімів Караванського
  4. забавка — -и, ж. 1》 Предмет, яким бавляться діти; іграшка. 2》 Те саме, що забава 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. забавка — за́ба́вка іграшка (м, ср, ст): Швиденько поскладай забавки і підемо до Стрийського парку годувати лебедів (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. забавка — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)... Словник синонімів української мови
  7. забавка — За́бавка, -вки, -вці; -вки́, -во́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. забавка — Забава, -ви, забавка, -ки ж. 1) Забава, игрушка; развлеченіе. Рости, сину, в забаву, козачеству на славу. Макс. 1849. 97. Людям дівчину дарю і всі свої забави, беру люльку і тютюн та й іду в гусари. Чуб. V. 61. Словник української мови Грінченка