Забуркота́ти, -чу́, -чеш и забуркоті́ти, -чу́, -ти́ш
гл. Заворковать.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
забуркотати —
забуркота́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
забуркотати —
-очу, -очеш і забуркотіти, -очу, -отиш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
забуркотати —
Забуркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і забуркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
забуркотати —
ЗАБУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти. Незадоволено забуркотів [кіт] і пішов собі далі (Забіла, Катруся.., 1955, 22); Забуркотів дикий голуб (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 655).
Словник української мови в 11 томах