забуркотати

ЗАБУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти.

Незадоволено забуркотів [кіт] і пішов собі далі (Забіла, Катруся.., 1955, 22);

Забуркотів дикий голуб (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 655).

Значення в інших словниках

1. забуркотати — забуркота́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. забуркотати — -очу, -очеш і забуркотіти, -очу, -отиш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. забуркотати — Забуркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і забуркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. забуркотати — Забуркота́ти, -чу́, -чеш и забуркоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Заворковать.  Словник української мови Грінченка