забуркотати
ЗАБУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти.
Незадоволено забуркотів [кіт] і пішов собі далі (Забіла, Катруся.., 1955, 22);
Забуркотів дикий голуб (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 655).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забуркотати — забуркота́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- забуркотати — -очу, -очеш і забуркотіти, -очу, -отиш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забуркотати — Забуркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і забуркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- забуркотати — Забуркота́ти, -чу́, -чеш и забуркоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Заворковать. Словник української мови Грінченка