1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

забуркотати

Забуркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і забуркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забуркотати — забуркота́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. забуркотати — -очу, -очеш і забуркотіти, -очу, -отиш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забуркотати — ЗАБУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Почати буркотати, буркотіти. Незадоволено забуркотів [кіт] і пішов собі далі (Забіла, Катруся.., 1955, 22); Забуркотів дикий голуб (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 655). Словник української мови в 11 томах
  4. забуркотати — Забуркота́ти, -чу́, -чеш и забуркоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Заворковать. Словник української мови Грінченка