забуртити
Забурти́ти, -рчу, -тиш
гл.
1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. Мнж. 130.
2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила. АД. І. 304.
Словник української мови ГрінченкаЗабурти́ти, -рчу, -тиш
гл.
1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. Мнж. 130.
2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила. АД. І. 304.
Словник української мови Грінченка