забуртити

Забурти́ти, -рчу, -тиш

гл.

1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. Мнж. 130.

2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила. АД. І. 304.