забігати
Забіга́ти, -га́ю, -єш
сов. в. забігти, -біжу, -жи́ш, гл.
1) Забѣгать, забѣжать. Туди до Лимана та до Очакова, або ще й близче забігаєш. Мир. Л. сб. 48. Забігайте з усіх боків. ЗОЮР. І. 6. В село із лісу вовк забіг. Гліб. 49.
2) Забѣгать, заходить на короткое время. Та він забігав на одну хвилину. Полт. г. Забіжиш до Марусі у робочу хвилину, — от скучиш, так словце яке нашвидку перемовити. МВ. ІІ. 83.
3) О саняхъ: скатываться, съѣзжать. Харьк. Цілу дорогу сани забігали. Полт. г.
4) Предупреждать, предупредить.
5) Набѣгать, набѣжать, нападать, напасть (на кого). Як на чайках забігали на тих лютих ворогів. Грин. III. 609.
6) Заставать, застать. Я не забіг уже запорожців. (Слова старика при упоминаніи о запорожцахъ). Стрижевск.
7) най ті язик не забігає. Не говори глупостей. Вх. Зн. 17.
---------------
Забігати, -гаю, -єш
гл. Забѣгать, начать бѣгать. Заворушились, забігали люде.
Словник української мови Грінченка