1. Словник української мови Грінченка

забігати

Забіга́ти, -га́ю, -єш

сов. в. забігти, -біжу, -жи́ш, гл.

1) Забѣгать, забѣжать. Туди до Лимана та до Очакова, або ще й близче забігаєш. Мир. Л. сб. 48. Забігайте з усіх боків. ЗОЮР. І. 6. В село із лісу вовк забіг. Гліб. 49.

2) Забѣгать, заходить на короткое время. Та він забігав на одну хвилину. Полт. г. Забіжиш до Марусі у робочу хвилину, — от скучиш, так словце яке нашвидку перемовити. МВ. ІІ. 83.

3) О саняхъ: скатываться, съѣзжать. Харьк. Цілу дорогу сани забігали. Полт. г.

4) Предупреждать, предупредить.

5) Набѣгать, набѣжать, нападать, напасть (на кого). Як на чайках забігали на тих лютих ворогів. Грин. III. 609.

6) Заставать, застать. Я не забіг уже запорожців. (Слова старика при упоминаніи о запорожцахъ). Стрижевск.

7) най ті язик не забігає. Не говори глупостей. Вх. Зн. 17.

---------------

Забігати, -гаю, -єш

гл. Забѣгать, начать бѣгать. Заворушились, забігали люде.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забігати — забі́гати дієслово доконаного виду почати бігати забіга́ти дієслово недоконаного виду до забі́гти Орфографічний словник української мови
  2. забігати — див. бігати; бігти Словник синонімів Вусика
  3. забігати — (на мить) заскакувати, заходити; (наперед) випереджати, оббігати, ж. лізти поперед батька в пекло; (далеко) втікати; (шлях) Г. перебігати, перетинати; Б. З. заставати, захоплювати, заскакувати. Словник синонімів Караванського
  4. забігати — I заб`ігати-аю, -аєш, док. Почати бігати (у 1-3 знач.). II забіг`ати-аю, -аєш, недок., забігти, -іжу, -іжиш; мин. ч. забіг, -ла, -ло; док. 1》 Біжучи, потрапляти куди-небудь (у якесь приміщення, на якесь місце і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. забігати — (аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  6. забігати — ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ) (біжучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАБІГА́ТИ, ВЛІТА́ТИ розм. — Док.: вбі́гти (убі́гти), забі́гти, влеті́ти, вшеле́патися (ушеле́патися) фам. Уляна вбігає в кам'яницю (М. Словник синонімів української мови
  7. забігати — Забіга́ти, -га́ю, -га́єш забі́гати, -гаю, -гаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. забігати — ЗАБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. Почати бігати (у 1-3 знач.). Слуги забігали, загомоніли, забрязкотіли ключами (Н.-Лов., І, 1956, 161); Її пальці тим часом машинально забігали по струнах (Фр., І, 1955, 339); Затремтіли в оратора руки. Забігали очі (Довж. Словник української мови в 11 томах