забігати

(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк (пес) одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він (Ауер) підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній). 2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади (танки) з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

думки́ забіга́ють впере́д чиї. Хто-небудь мріє про щось, уявляє те, що має настати, відбутися пізніше. Думки (Йосипа) забігали вперед і малювали перед ним утішні речі (Панас Мирний). ду́мка забіга́є впере́д. Прудка Петрова думка забігає вперед (Панас Мирний).

забіга́ти / забі́гти напере́д (впере́д). 1. Порушувати послідовність, логічний хід розповіді, викладу чого-небудь і т. ін. І ще... і ще одна причина не давала спати Касію. Та не будемо забігати наперед (І. Микитенко); А втім, додому Іван Іванович дійде тільки за якісь півгодини, і тому дозвольте забігти вперед і одрекомендувати його сім’ю (М. Хвильовий). 2. Робити що-небудь, намагатися дізнатися про щось передчасно, випереджаючи події. Захоплений, невтомний, він уперто перемагав труднощі, добре засвоював предмет, нетерпеливо забігав наперед, бажаючи більше знати (Г. Коцюба); Він (Андрій) не хотів знати про це (про розстріли) з двох причин: перша — страшно забігати наперед (І. Багряний). забіга́ти дале́ко (наперед) ро́зумом. (Юлія:) Ех, пане, занадто далеко ви своїм розумом забігаєте. Буде з вас і того, що досі сказала (І. Франко); (Хаїм:) Чи хоче пан, щоб я вже йому потанцював? (Пан:) Не забігай наперед розумом, щоб не звихнувся (М. Кропивницький).

лі́зти (забіга́ти, спіши́ти і т. ін.) попере́д ба́тька в пе́кло, жарт. 1. Випереджати інших у чому-небудь; вириватися, вискакувати наперед. Сердито запитав її: — Чого поперед батька лізеш у пекло? (М. Стельмах); З сили-силенної порад і настанов (материних) Валентинові запам’яталась одна, мабуть, найголовніша: не лізти поперед батька в пекло (П. Інгульський); (Микола:) Не треба ніколи забігати поперед батька в пекло (І. Франко); — Не спіши поперед батька в пекло,— сказав він.— Я сам тобі скажу, коли це треба зробити (Л. Смілянський). вихо́плюватися попере́д ба́тька з чим. — Навряд чи той, хто поперед батька вихоплюється з цими графіками, сіяв колись хліб (М. Стельмах); // Виявляти нетерплячість у розмові, перебивати, не дослуховувати до кінця співрозмовника. — Ти й дурити вмієш? — Не лізь поперед батька в пекло (Панас Мирний); — Це той — у шкіряному кашкеті? — А хоч би й у шкіряному? Не поспішай поперед батька в пекло — познайомишся, то й узнаєш (Ю. Збанацький). 2. Не розібравшись у чомусь, діяти необережно, зопалу, необачно. — Не треба поперед батька в пекло лізти. Почекаємо, побачимо, що і як (З. Тулуб); Мирон .. хоче застерегти молодшого (брата), що тепер треба обережніше жити між людьми. Буря дуби на цурпалки трощить, а травичку тільки нагинає. Тому й не спіши, Олександре, поперед батька в пекло (М. Стельмах); (Макар:) Може, треба зараз іти. (Ряженко:) Не поспішай поперед батька в пекло (І. Микитенко). забіга́ти попере́д ба́тька. — Ні, ні, не забігайте поперед батька…— перечив агроном.— Я за конвеєр (С. Добровольський).

о́чі бі́гають / забі́гали чиї, у кого і без додатка. 1. Хто, швидко змінюючи об’єкт спостереження, оглядає відразу багато чого-небудь. Очі його (панича), як миші, бігали, шукаючи куточка, де б заховатися, або вільного проходу, куди б можна б було драла дати (Панас Мирний); // Швидко читати. Обома руками тримає перед очима книгу, і очі його шпарко бігали з рядка на рядок (Ю. Смолич). 2. Хтось виявляє неспокій, схвильованість, роздратування, провину і т. ін. Тільки випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев’яне, а в’їдливі очі неспокійно бігали (С. Васильченко); — Багачики галасують, а в самих очі бігають, в голові тривога і хвости попідгинали, як ото цуцики (В. Большак); Збентежено забігали очі в старої .. Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук). о́чі забі́гали, як у сірка́. — Що ж я там нашкодив, ану скажіть? — Ага! Бач — забігали очі, як у сірка (С. Васильченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) кома́шки полі́зли (поповзли́) по спи́ні у кого. Хто-небудь відчув страх, сильне збентеження і т. ін. Крик Соломії пронизав його .. В Романа ніби полізли по спині комашки (І. Нечуй-Левицький); Мати тихо застогнала, розплющила очі, ледь чутно вимовила: — Сирітки мої... У Гриші немов комашки холодні поповзли по спині (В. Большак). кома́шки забі́гали під шкі́рою. Нараз він відчув на своїй спині чийсь пильний погляд. Неприємні холодні комашки забігали під шкірою. Але Джавадов не поворухнувся (О. Донченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забігати — забі́гати дієслово доконаного виду почати бігати забіга́ти дієслово недоконаного виду до забі́гти Орфографічний словник української мови
  2. забігати — див. бігати; бігти Словник синонімів Вусика
  3. забігати — (на мить) заскакувати, заходити; (наперед) випереджати, оббігати, ж. лізти поперед батька в пекло; (далеко) втікати; (шлях) Г. перебігати, перетинати; Б. З. заставати, захоплювати, заскакувати. Словник синонімів Караванського
  4. забігати — I заб`ігати-аю, -аєш, док. Почати бігати (у 1-3 знач.). II забіг`ати-аю, -аєш, недок., забігти, -іжу, -іжиш; мин. ч. забіг, -ла, -ло; док. 1》 Біжучи, потрапляти куди-небудь (у якесь приміщення, на якесь місце і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. забігати — ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ) (біжучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАБІГА́ТИ, ВЛІТА́ТИ розм. — Док.: вбі́гти (убі́гти), забі́гти, влеті́ти, вшеле́патися (ушеле́патися) фам. Уляна вбігає в кам'яницю (М. Словник синонімів української мови
  6. забігати — Забіга́ти, -га́ю, -га́єш забі́гати, -гаю, -гаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. забігати — ЗАБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. Почати бігати (у 1-3 знач.). Слуги забігали, загомоніли, забрязкотіли ключами (Н.-Лов., І, 1956, 161); Її пальці тим часом машинально забігали по струнах (Фр., І, 1955, 339); Затремтіли в оратора руки. Забігали очі (Довж. Словник української мови в 11 томах
  8. забігати — Забіга́ти, -га́ю, -єш сов. в. забігти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Забѣгать, забѣжать. Туди до Лимана та до Очакова, або ще й близче забігаєш. Мир. Л. сб. 48. Забігайте з усіх боків. ЗОЮР. І. 6. В село із лісу вовк забіг. Гліб. 49. Словник української мови Грінченка