заважати
I. Заважа́ти, -жа́ю, -єш
сов. в. завадити, -джу, -диш, гл.
1) Препятствовать, мѣшать, помѣшать, быть помѣхой. Сей хміль мені не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс. 1849, 85. Ет, геть звідце, не заважай, нема часу з тобою ту балакати! Камен. у.
2) Подѣйствовать дурно (на желудокъ). Поганому животові і пироги завадять. Ном. № 7159. завадило. Затошнило. Мені з самого ранку завадило. Аф. 406.
---------------
II. Заважа́ти, -жа́ю, -єш
гл. заважувати. А в кишені три шеляги, та й ті заважають. Грин. III. 652. Бачця, нічого не заважають слова, а Леся, да й сама Череваниха, насилу змогли дивитись без сліз на ту нещасливу невісту. К. ЧР. 221.
Словник української мови Грінченка