завалювати
Завалювати, -люю, -єш
сов. в. завалити, -лю́, -лиш, гл.
1) Заваливать, завалить. Сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхати. Греб. 404.
2) Обрушивать, обрушить. Прийшла додому, піч завалила. н. п.
3) Переносно — закатывать, закатить. Він як завалив! Онъ какъ закатилъ (о ѣздѣ). Йому як завалили, то мабуть сот кілька. Завалив пити. Запилъ.
Словник української мови Грінченка