завдовіти

Завдовіти, -вію, -єш

гл. Овдовѣть. Малою заміж пішла, та ще й молодою завдовіла. Мил. 91. Чом ви, цвіти, рано забіліли, я молода завдовіла. Чуб. V. 806.

Значення в інших словниках

1. завдовіти — завдові́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. завдовіти — -ію, -ієш, док., розм. Те саме, що овдовіти I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завдовіти — ЗАВДОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що овдові́ти. Я на чужій чужині завдовіла, З маленькими дітками осиротіла (Укр.. думи.., 1955, 213).  Словник української мови в 11 томах